АБСОЛЮТИ́ЗМ, у, ч. Форма керування державою, при якій верховна влада повністю належить одній особі — монархові; самодержавство. До повалення феодалізму, абсолютизму і чужонаціонального гніту не могло бути й мови про розвиток пролетарської боротьби за соціалізм (Ленін, 21, 1950, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 5.