АБОРИГЕ́ННИЙ, а, е, книжн. Корінний, місцевого походження; тубільний, автохтонний. На цій території [Північне Причорномор’я] вони [скіфи] не були місцевим, аборигенним населенням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 119); В [парку] Олександрії зібрані майже всі породи аборигенної флори Білоцерківського району (Парк Олександрія.., 1949, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 4.