АБОНО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до абонува́ти; // у знач. прикм. Вона [танцюристка] поглянула через рампіу в напрямку абонованого місця балетомана, свого залицяльника (Моє життя в мист., 1955, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 4.