АБИ́-ТО, присл.

1. Як-небудь, недбало. Він усе робить аби-то (Сл. Гр.).

2. Так собі, без потреби, без певної мети. Я не знаю й досі. Нащо воно москалі ті Коси заплітали. Мов дівчата, та святеє Борошно псували? На іграшку, я думаю. Так собі, аби-то! (Шевч., II, 1963, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 3.