АБИ́ЯКИЙ, а, е.

1. Будь-який, звичайний, нічим не примітний. Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (Котл., І, 1952, 268); Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (Вас., IV, 1960, 20); // Байдуже який, перший-ліпший. — Борох могорича!— крикнув мов знечев’я Яків. — Та знаєш, мені не такого абиякого (Мирний, І, 1954, 295); Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Коцюб., І, 1955, 210).

2. Недоброякісний, поганий. Одежа на ньому абияка, сорочка розхристана, чоботи порвані (Кв.-Осн., II, 1956, 471); — Хочу я порадитися з вами і ще в одній справі. Дозволите? — Будь ласка, Віталію Несторовичу, Тільки я радник абиякий, як бачите (Ле, Міжгір’я, 1953, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 3.