АБИ́ЩИЦЯ, і, ж., розм. Річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця. Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Гр.); Верхівнянські ліси не така вже абищиця (Рибак, Помилка 1956, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 3.

Аби́щиця, ці, ж. Пустяки, мелочь. Це така абищиця, що не варт і казати. Уман. ІІІ. 222.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 2.