АБЗА́Ц, а, ч.

1. Відступ управо на початку першого рядка для відділення однієї частини тексту від іншої. Почати новий рядок з абзаца.

2. Частина тексту між двома такими відступами. В окремих творах Нечуй-Левицький виявляє прагнення до об’єднання ряду речень або навіть кількох абзаців у єдине надфразне ціле (Курс іст. укр. літ. мови, 1, 1958, 453); Чумак почав читати з середини, з того абзаца, що вказав Павло (Головко, II, 1957, 473).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 3.