АБАТИ́СА, и, ж. Ігуменя католицького жіночого монастиря. [Долорес:] Він, у вигнання їдучи, підмовив щонайсвятішу абатису (Л. Укр., III, 1952, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 2.