АБА́Т, а, ч.

1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам — абатам (Іст. середніх віків, 1955, 11).

2. У Франції — католицький священик.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 2.