АБАЖУ́РЧИК, а, ч. Зменш. до абажу́р. Під зеленим абажурчиком блимала лампочка (Баш, Вибр., 1948, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 2.