ШНУРОВИ́ЦІ, и́ць, мн., заст. Корсет (у 1 знач.). Олеся розчервонілась од поклонів: уся кров з її повного тіла з-під шнуровиць полилась до голови (Н.-Лев., III, 1956, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 504.

Шнуровиці, виць, ж. Корсетъ. Продай, мамо, дві телиці, купи мені шнуровиці: в мене циці трясуться, з мене хлопці сміються. Закр. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 507.