РОЗТИСКА́ТИСЯ, а́ється і РОЗТИ́СКУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТИ́СНУТИСЯ, неться; мин. ч. розти́снулося і розти́слося; док.

1. Розсуватися в сторони (про що-небудь стиснуте, зімкнуте). Натовп розтиснувся, і Махтей Мірошник без перепон підійшов до Сватюка (Епік, Тв., 1958, 480); // Розпрямлятися, розслаблятися, розтулятися (про що-небудь стулене, затиснуте). Нагло Юра змінюється весь. Кулаки розтискаються, кров вертає до лиця, очі кам’яніють на місці (Смолич, II, 1958, 50); — Ой!.. — Пилип Блоков посковзнувся. Завмерло серце в грудях на одну лише мить. Ослабнувши, розтиснулись руки (Довж., Зач. Десна, 1957, 449); Варвара дивилася на Сербина таким суворим.. поглядом, що він не витримав,— пальці його безсило розтислися, він одпустив Федякові плечі (Перв., Дикий мед, 1963, 273).

2. тільки недок. Пас. до розтиска́ти, розти́скувати. Отвір фрези надівається на розтискну оправку, яка розтискається за допомогою конічного болта (Технол. різального інстр., 1959, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 825.