РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко РОЗПАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗПАЛИ́ТИСЯ, палю́ся, па́лишся, док.

1. Починати дужче горіти, спалахувати вогнем, полум’ям. Багаття на схилі могили то розпалювалося, то пригасало (Скл., Святослав, 1959, 46).

2. Дуже нагріватися, розпікатися. Брук пахтів: каміння розпалилось (Кач., II, 1958, 317).

3. перев. док., перен. Дуже зігрітися, перегрітися (від швидкого руху, спеки і т. ін.). Поїхав [Мстислав] на лови, гнав оленя, розпалився, потім напивсь холодної води з джерела,— і вже ніякі трави.. не помогли (Загреб., Диво, 1968, 682); // Відчути сильний жар (перев. від хвороби). Скільки від них [обкладок] дітвори перемерло! Оце зранку любе-миле бігає, дивись в обід — розгорілося, розпалилося, на горлянку жаліється, а на другий день і богові душу віддає… (Мирний, IV, 1955, 251).

4. перен. Покриватися рум’янцем; червоніти. — Он як розпалилася-розгорілася. Та гарна яка ти стала, як трошки почервоніла (Мирний, IV, 1955, 175).

5. перен. Виявляти дедалі дужче стан сильного нервового збудження. — Так, Гаво, навіть певність маю!— кричав, усе більше розпалюючися, Вовкун (Фр., III, 1950, 21); Управитель був напідпитку і від цього брутально розв’язним. Він розпалявся чимдалі більш (Вол., Самоцвіти, 1952, 196); — В неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб’є (Гр., II, 1963, 448); // Захопившись, починати виявляти запал, завзятість у чомусь. Гармоністи розпалилися і грали й грали, як заведені (Хор., Ковила, 1960, 45); // Впадати в чуттєвість, відчувати пристрасть. Лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче поцілувати (Л. Укр., III, 1952, 236); // чим. Перейматися яким-небудь почуттям. Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь (Котл., І, 1952, 287); П. Квітка.. розпалився великою жадністю [до книжок] і все просив, що бачив, а я певна, що він з того і сотої частки не перечитає (Л. Укр., V, 1956, 362).

6. перен. Виникнувши, наростати, розгортатися, виявлятися дедалі сильніше; посилюватися. Бій іде по всій полонині, не вгасаючи й не розпалюючись (Ю. Янов., І, 1958, 163); Хома бачив, що розпалюються пристрасті, і не знав, як угамувати їх (Тулуб, Людолови, І, 1957, 194); Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Коцюб., II, 1955. 354).

7. тільки недок. Пас. до розпа́лювати, розпаля́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 756.