ПРИСТРИ́БУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, наближатися куди-небудь. І ось вона знову чує її [мелодію] — наче Янкель, щоб утішити Таню, перекинувся в цвіркунчика та й пристрибав до неї з минулих років (Дім., І будуть люди, 1964, 175).

ПРИСТРИ́БУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРИСТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що підстри́бувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 45.