ПОЛЯ́К див. поля́ки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 107.

Поляк, ка, м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. ЕЗ. V. 242. Ум. Поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. АД. II. 39. Зріклисмося… і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили. ЕЗ. V. 242.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 291.