ПОЛУ́ДНАТИ, аю, аєш, недок. Приймати їжу в проміжок часу між обідом і вечерею. Косить бідний [циган], косить, А господар полуднати Цигана не просить (Рудан., Тв., 1959, 171); Христина знає, чого боїться з кимсь полуднати тітка Василина; замість хліба у неї лежать якісь чорні із зілля млинці, а з якого — ніхто не знає (Стельмах, І, 1962, 524).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 101.