НАШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Простромлюючи що-небудь, надівати, насаджувати на щось, перев. гостре; натикати. Наштрикнув [Ларивон] кусочок сала на спичку (Коз., Зол. грамота, 1939, 78); Аптекар, прочитавши записку, наштрикнув її на гачок, як звичайний рецепт (Петльов., Хотинці, 1949, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 242.

Наштрикувати, кую, єш, сов. в. наштрикнути, кну, не́ш, гл.

1) Накалывать, наколоть, натыкать, наткнуть. Наштрикнув картоплину на ціпок, а тоді як кине нею.

2) сов. в. наштрикати, каю, єш. Втыкать, повтикать во множествѣ. Наштрикає скрізь у стіну голок, а тоді й сама не знайде, де вони.

3) сов. в. наштрика́ти, ка́ю, єш. Толкать, натолкать (палкою). Сховав він його у подушки, а соцьких намовив, ті ось прибігають, ну шукати та ціпками у подушки, у подушки, — добре таки наштрикали старому боки. Мнж. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 535.