НАТО́ПТУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до нато́птувати.

2. у знач. прикм., розм. Те саме, що нато́птаний 2. У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік, з лисиною на голові, з круглим, гладко виголеним лицем (Мирний, І,1954,322); Мати встигла вже добре засмагнути, була кругленька, натоптувана (Донч.,VІ, 1957, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 215.

Натоптуваний, а, е.

1) Плотно набитый.

2) Плотный, крѣпкій; о человѣкѣ: толстый, плотный. Малий дуб, та натоптуваний. Ном. № 6342. Товста натоптувана жінка. Мир. ХРВ. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 527.