НАРЯДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ряди́ш, док., перех. Одягати кого-небудь (перев. у святковий, гарний одяг). Наряджа [баба] мене, та все прихвалює: яка я красива та як я панові сподобалася (Мирний, III, 1954, 163); Наряджають Зміївни Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 61); І намисто Олені нав’язує [Явдоха] на шию, і голову квітча; а як нарядила зовсім, то й вибігла мерщій надвір (Кв.-Осн., II, 1956, 211); Обмивши тіло батька власними руками та нарядивши його у найкращу одіж, став він перед вельми важливим питанням: чим оплатити видатки на похорон (Оп., Іду.., 1958, 12); * Образно. Його [Т. Шевченка] наряджали [націоналісти] в одежу мирного співця старих "устоїв", наївного любителя старовини і вишневих садочків (Рильський, III, 1956, 241); // ким. Одягаючи, робити подібним до кого-, чого-небудь. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв’язана валом (Номис, 1864, №12551); [Кембль:] Він збаламутив Дженні… Раз він зліпив тут з неї подобизну і нарядив принцесою (Л. Укр., III, 1952, 65).

НАРЯДЖА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ряди́ш, док., перех. і без додатка.

1. Давати розпорядження про виконання якої-небудь роботи; посилати в наряд. — Кожна бригада мусить стати на свою ділянку й не заважати іншій. Я буду наряджати, а ви записуйте (Ле, Міжгір’я, 1953, 397); //Посилати, направляти куди-небудь. — Ну що? Були ще там, крім тебе, люди, котрих я на тартак наряджав? — питає мене Косован (Мур., Бук. повість, 1959, 170); Громада знов нарядила посланців в Київ до владики просити за Харитона Моссаковського (Н.-Лев., III, 1956, 63).

2. розм. Влаштовувати, організовувати який-небудь захід. Ніби серед будня несподівано свято собі нарядили [хлопці й дівчата]. Були, як п’яні, пустували, як діти, без ладу співали, без потреби реготалися (Вас., II, 1959, 95).

3. розм. Лаштувати, приготовляти що-небудь. Нарядити новий серп.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 180.

Наряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. нарядити, джу, диш, гл.

1) Приготовлять, приготовить, приводить, привести въ порядокъ, устроить. Нарядім він новий серп пшениченьку жати. Н. п. Ми йому ґанки нарядили. Борз. у.

2) Убирать, убрать, наряжать, нарядить. Не за для тебе сю калину садили, а за для тебе дівку нарядили. Грин. III. 488.

3) Снаряжать, снарядить, назначать, назначить.

4) Нарядити дитину. Выраженіе, имѣющее смыслъ: сдѣлать ребенка. Було й цілуємось, захилившись за двері, а тут не стямилась, як і дитину нарядили. Г. Барв. 476.

5) Нарядити перекір. Сдѣлать наперекоръ, сдѣлать вопреки чему. А я тобі, моя мати, перекір наряжу: повну хату, ще й кімнату женихів наведу. Н. п.

6) Нарядити ціну. Назначить цѣну. Взяли тому коню ціну нарядили, півтораста карбованців та й чотирі. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 518.