НАПОВНЯ́ТИ див. напо́внювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 154.

Наповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. напо́внити, ню, ниш, гл. Наполнять, наполнить. Тут тобі, серденько, в степу погибати… Червоною кров’ю річки наповняти. Мет. 94. а) Кубочки наповнять. Мил. 181. б) неха́й вам бог наповня́є! Пожеланіе: пусть Богъ увеличить ваше благосостояніе. Ном. № 4553.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 510.