НАМІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., перех. Місячи, готувати певну кількість чого-небудь.

НАМІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., НАМІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Додаючи, примішувати певну кількість чогось до чого-небудь. — Напечемо коржів, замнемо маку та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо (Вишня, І, 1956, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 129.

Намі́шувати, шую, єш, гл.

1) сов. в. наміси́ти, мішу́, сиш, гл. Намѣшивать, намѣсить.

2) сов. в. наміша́ти, ша́ю, єш. Намѣшивать, намѣшать. Тільки зверху чисте зерно, а в середині з половою намішане. О. 1861. VI. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 503.