КВАТИ́РА, и, ж.

1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310); [Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирах (Шевч., І, 1951, 366).

2. заст. Фаза (місяця). Перша кватира місяця.

3. заст. Шибка у вікні. Подивися, моя доню, в вишнюю [горішню] кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину (Сл. Гр.).

4. діал. Кватирка (у 2 знач.). Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 132.

Кватира, ри, ж.

1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко… й на кватирі стали. Стор.

2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш.

3) Форточка въ окнѣ. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. АД. 74.

4) Фаза луны. Чуб. І. 10. Ум. Кватирка, квати́ронька, кватирочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Відчинила кватироньку. Грин. III. 308. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Шевч. 196. Подай, подай крізь кватирочку руку! Мет. 7. Ой одсуне спідню кватирочку. АД. II. 73. См. Квартира, кватера, кватиря.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 231.