ЗЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗЗИРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Обмінюватися швидкими поглядами. Грицько з Христею слухали та ззиралися (Мирний, II, 1954, 171); Він пройшовся по кімнаті, по дорозі таємниче ззирнувся з Жанною (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 181); * Образно. Чорна, оксамитна чорна ніч великими очима ззиралася з чорним морем (Дн. Чайка, Тв., 1960, 43); // Зустрічатися поглядом (про очі). Глянув [Зінько] на неї, і їх очі ззирнулися (Гр., II, 1963, 354).
2. на кого — що, діал. Задивлятися. Бувало в неділю як одягне [Лукин] білу з широкою прошивкою сорочку, ..то всі дівчата на нього ззираються (Кобр., Вибр., 1954, 190); В словах Андруся було тілько [стільки].. жару і завзяття, що всі мимоволі ззирнулися на нього (Фр., V, 1951, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 565.