ЗАСЛУ́ХУВАТИСЯ і ЗАСЛУХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАСЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. чим, кого, чого і без додатка. Захоплюватися, забувати про все інше, слухаючи кого-, що-небудь. Діти заслухувалися казками, вони переживали разом з героями казок їхні радості і горе (Гжицький, У світ.., 1960, 89); Горпина так заслухалася свекра, так пронялася жалем, що.. забула за свій пиріг (Мирний, І, 1954, 222); Молодичка заслухалася дідового оповідання, її маленькі рученята лежали на колінах нерухомо (Гр., II, 1963, 330); Яшко підійшов.. до рояля і сів-заслухався (Головко, І, 1957, 155).
2. тільки недок. Пас. до заслу́хувати, заслухо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 316.