ГРИВА́НЬ, я́, ч., розм.

1. Кінь з великою гривою. Гривань [кінь] уже рвонувся, і чобіт [Мамая] лишився в руках у хорунжого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 108).

2. перен. Чоловік з довгим густим волоссям.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 165.

Грива́нь, ня́, м.

1) Конь, имѣющій большую гриву.

2) Переносно: длинноволосый человѣкъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 325.