ГОЛУ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. голу́бляться; недок. Голубити (у 1 знач.) один одного. А молоді знай собі голубляться та милуються (Кв.-Осн., II, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 118.

Голубитися, блюся, бишся, гл. Нѣжиться, ласкаться, голубиться. Нам можно без гріха і любитися і голубитися. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 306.