ВИЗО́РЮВАТИ, ює, недок., ВИ́ЗОРІТИ, рить, док. Вкриватися зірками (про небо). Ніч була темна, небо визоріло, лягло над садками, над фронтом високою смугою правічного Чумацького шляху (Гончар, Людина.., 1960, 147); // безос. Поволі визорювало. На сході, вище лісу, то розгорялись, то гасли Стожари (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 699).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 401.