ВИГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГОРНУТИ, ну, неш, док., перех. Гребучи, видаляти, вибирати що-небудь звідкись. Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна (Стельмах, Хліб.., 1959, 602); Стара мати вигорнула з печі жарину, притулила до жарини скалку.. й засвітила каганець (Н.-Лев., II, 1956, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 376.

Вигортати, таю, єш, сов. в. вигорнути, ну, неш, гл.

1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи)…. З иншої нори…. иноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200. Переносно: выбирать, выбрать, забрать. Ця хата, поки її зробите, вигорне з вас більш як на сто карбованців. Зміев. у.

2) Освобождать, освободить. Він (народ) своє народне слово з-під польської руїни вигортає. К. Дз. 110.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 154.