БУ́ЗІВОК, вка, ч., діал. Бузимок, назимок. За один цільничок обіцяла [мати] бузівка подарувати (Стор., І, 1957, 57); Чіпка на поминки заколов свиню, зарізав три овечки, убив великого бузівка (Мирний, II, 1954, 292); Враз у прогалину на бур’яни як стрибне бузівок — потолочив їх (Головко, II, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.