свекру́ха = свекру́хна = свекру́хня = свекру́шина (зневажливі — свекру́шисько, свекру́шище; пестливі або іронічні — свекрі́вонька, свекро́вця, свекру́шенька) — мати чоловіка; оскільки невістка йшла, як правило, жити до свекрухи, це було пов’язано для неї з певними труднощами, тому казали: «Навчай мене,моя мати, як свекрусі догоджати», «Свекрусі невістка не вгодила, бо свекруха невістку не злюбила»; народ наділяє свекруху різними негативними характеристиками: «Свекруха — то в’їдлива муха», «У лихої свекрухи і ззаду очі»; часто життя у свекрухи порівнюється з життям у рідної матері, у батька, протиставляється йому: «Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками», «Як була я у батенька, то була чубатенька, а як стала у свекрухи, то й мій чуб об’їли мухи»; психологію стосунків свекрухи з невісткою у родині добре описав Г. Квітка-Основ’яненко в оповіданні «От тобі й скарб»: «Старша невістка, уносячи її [паску] в хату, йде і землі від радощів під собою не чує, бо бачить, що як уздріла її свекруха, так і видно, що радесенька, і не грима на неї, і хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи, що вже вона все зна. От свекруха, огледівши це кругом, бачить, що нічого притьмом сказати, та усе-таки, звісно, як свекруха, зирнула на старого, що лежав на полу, спочивав після трудів, та й каже: «Як я була ще дівкою та жила у дядини, то було як спечу паску, так отака!» Та й приміря рукою в аршин заввишки»; про маленькі хитрощі свекрухи у стосунках з невісткою та рідною дочкою там само: «Звісно, що мати їми [дочками] не так орудує, як невістками. На невістку скаже: «А внеси, доню, дрівець; а затопи, доню, піч; а перестав сюди, доню, жлукто…», та усе доню, та усе з ласкою. А на дочку так усе гримаючи: «Чи довго тобі казати, щоб ти достала оттам борщ та пополудновала; чи ти, дурна, знаєш, що як типоснідала, то й досі нічого не їла?». Чужа хата такая, як свекруха лихая (пісня); Прибірайся, свекрушино, прибірайся, молодої невісточки сподівайся (В. Милорадович); Я ж тобі, свекрухна, у порога не стояла, Щоб ти мене да без коровок брала (П. Чубинський); А я, молода, усе діло роблю, Усе дію роблю і свекрухні годю (пісня); Вари, вари, свекрушище, вареники з сиром (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 525-526.