хи́трість = хи́трощі (від ознаки хи́трий, яка може персоніфікуватися на означення людини) — намагання досягти якої-небудь мети непрямими, обманними шляхами; ознака уосібнює підступність (кажуть: «Хитрий: в ноги кланяється, а за п’яти кусає»), лукавство (кажуть: «Хитрого од лукавого не одрізниш»), неправдиві, нечесні вчинки або неправдиву, нечесну поведінку (застерігають: «Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків», «Хитрістю увесь світ пройдеш, та назад не вернешся», «Не хитруй: натрапиш на хитрішого», «Хитрого чоловіка, як потайного собаки, бережись»); ознака, вважають, від нечистої сили (тому хи́трий асоціюється з лука́вий), напр.: «Сухий, як хорт, а хитрий, як чорт», «Каркає, як ворона, а хитрий, як чорт», «Мужик хитріший від чорта», «Де простота, там і доброта, а де хитрощі — чортам радощі»; хитрощі не обов’язково передбачають розум: «Хитрий, як чорт, а дурний, як ворона»; людська ознака часто переноситься на тварин і рослин або увиразнюється через порівняння з ними: «І хитрого лиса можна зловити» (пор. казковий образ хитрої лисиці); «Хочеш піймати старого лиса — мусиш бути хитріший за нього», «Щука хитра — не з’їсть йорша з хвоста», «Хитра людина в’ється, як хмелина», «То непевна, то хитра пташка!»; не завжди, на думку народу, хитрощі передбачають успіх: «Хитрив, хитрив та й став, бо за курку воробця дістав», «Як не хитри, язиком хвоста не дістанеш, не корова!»; значення хи́трий набирає часом ознака му́дрий в іронічному значенні, тому кажуть: «Хитрощі та мудрощі!», «Хитромудро, недорогим коштом», «Дмитер хитер: з’їв курку, а сказав, що полетіла».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 617-618.