сніп (зменшено-пестливі — сніпо́к, сніпо́чок, снопо́к, сно́пик, сно­́пчик, сно́понько; сні́п’я — снопи) — зв’язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур; також ку́лик; ознака єдності, одностайності («Незв’язаний сніп — солома»), продуктивності праці («Сніп до снопа — буде копа»); у «Слові о полку Ігоревім» виступає символом людини, що гине на полі бою: «На Нямизі снопи стелють головами, молотять ціпи харамежними, на тоці живот кладуть, віють душу от тіла»; про ритуальну роль снопа див. діду́х, Коляда́1, обжи́нки. Жінки та дівчата снопи в’язали (Панас Мирний); А в мене хата сніпками вшита (А. Метлинський); Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 557.