Про УКРЛІТ.ORG

ряст

ряст

1) багаторічна трав’янис­та лікарська рослина, що цвіте ра­но навесні білими, жовтими, чер­вонуватими або фіолетовими кві­точками, зібраними в китиці; у Т. Шевченка символізує нетрива­лість, недовговічність: «Загинеш, серденько, загинеш, мов ряст вес­ною уночі». Встала й весна, чорну землю сонну розбудіиа, Уквітчала її рястом, барвінком укрила (Т. Шев­ченко); Поля зеленіють у раннім таті, І проліском, рястом Квіту­ють ліси (П. Воронько);

2) бі́лий ряст — народна назва підсніжника через його особливість густо вкри­вати перші звільнені від снігу лісові галявини білим килимом;

3) перша весняна зелень, трава; земля, вкрита ранньою зеленню, травою; символ життя, відроджу­ваного весною; звідси фразеологізми на означення натурального переходу: топта́ти ряст — жити, ходити по землі, просити в Бога здоров’я; не топта́ти ря́сту — померти, а також обрядова формула «щоб на той год діждати рясту топтати!»; див. ще Гео́ргія Побідоно́сця день, заклина́ння, сон-трава́, Со́рок святи́х.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 518.

вгору