ро́жа —
1) (зменшено-пестливі — ро́женька, ро́женочка) багаторічна декоративна рослина родини мальвових з високим стеблом та великими яскравими, різних кольорів квітками, зібраними в китицеподібне суцвіття; мальва; рослина є окрасою присадибних квітників українського села; саме ім’я квітки, судячи з веснянок («Усі дівочки в танку, тільки Рожі немає»), носить якась міфологічна істота, пов’язана з Дуна́єм (див.) (у тій же веснянці мати застерігає дочку-Рожу: «Донько моя, Роженько! Не становись край Дунаю! Дунай зведе з ума!»); в іншому варіанті мати-Рожа називає дочку Рожі́вною назва рослини виступає не лише на означення мальви, а й троянди як символу всякого добра, що в’яжеться з неприємностями: «Нема рожі без терня, а також без колючок»; троянда символізує кохання, а також доброзичливість і достаток, асоціюється з кров’ю і є символом Тільця-Тура, тобто неба; квіти троянди — це слава, зелень — життя, колючки — печаль; вінок із троянд символізує життя: як квіти в’януть, так і людина никне; М. Костомаров вважає, що рожевий цвіт означає здоров’я; цю саму символіку спостерігаємо й у приказці про квітку: «Рожа червона та й та блідне»; рожа-троянда — це цар-квітка, квітка, що нагадує собою Сонце, квітка богині кохання Лади та її доньки — богині весни Лялі; традиційний символ краси («І межи жаливою рожа росте», «Рожа і в терню (межи кропивою) гожа»); червона рожа — символ дівочої чистоти та дівочої краси; в одній із пісень парубок, запевняючи дівчину, що на неї «дивитися гоже», звертається до неї захоплено: «Ой, ти, дівчино, червона рожа»; пop. ще символ незайманості: «Маруся по ночах ходила, Да при собі рожу носила; Купували купці — не продала; Прохали хлопці — не дала. Шовком ніженьки в’язала, Для свого Іванка держала»; рвання, ламання, щипання рожі — заручення дівчини або вихід заміж: «Чи рожу рвати, чи калину ламати? Чи заміж іти, чи дівувати?». Високими стеблинами рожа червона стоїть (Б. Грінченко); Посій рожу, постав сторожу (приказка); Буває, що й на полі рожа виростає (М. Номис); Ішов милий гіронькою, мила під горою; зацвів милий роженькою, мит калиною (П. Чубинський);
2) соба́ча (польова́, ди́ка) ро́жа — дикорослий (звичайно польовий) різновид цієї рослини;
3) гайова́ ро́жа — народна назва шипшини;
4) па́нська (по́вна) ро́жа — народна назва троянди; символ краси, ласки й веселощів («А я, мати, так хороша, як повная рожа»). Цвів кущ панської рожі (І. Нечуй-Левицький); Моя врода, як повная рожа (М. Максимович); Ой ти дівчино, повная роже! (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 504-505.