прі́звище — найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість; в Україні прізвища з’явилися пізно — у XVII – XVIII ст.; на селі побутували зазвичай прізвиська, або так звані ву́личні імена́; на їх основі й поставали майбутні офіційні прізвища; у Запорожжі задля козацьких реєстрів часто вигадували нові наймення для того чи того козака, з приводу чого І. Франко писав: «Запорозька Січ була кузнею таких свіжих прізвищ; значна частина людей, що знаходила тут захист, мала причини заховати від світу свої давні, родові прізвища і надати собі нове»; перші спроби письмового закріплення прізвищ бачимо тільки в першій половині XVI ст., а посилюються вони за Петра Могили, що впровадив метрики.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 484-485.