пропові́дник — той, хто пропові­дує, поширює яке-небудь віро­вчення, а також той, хто виголо­шує проповідь; церковний оратор; до відомих проповідників княжих часів належить Кирило Туровський (XII ст.), що дістав імення «нового Златоуста», ігумен Печерський Серапіон (XIIIст.), пізніше Зизаній і Транквіліон-Ставровецький.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 486-487.