пристрі́т — за народними повір’я­ми — хвороба, викликана зурочен­ням, уроками; дієслово пристрі́ти — заподіяти кому-небудь не­щастя, хворобу своїм злим погля­дом, зурочити, навести на когось «порчу», вроки; таку хворобу мо­жуть відшептати чи віділляти во­рожбит або ворожка; пристріт бу­ває й від вітру, тоді коле в усьому тілі, ламає; пристріт від лихої людини виявляється у позіханні, сумові, болях у руках і голові; осо­бливо вразливі щодо пристріту по­роділля і немовля (до його хрес­тин), тому їх бережуть від недобро­го (взагалі чужого і навіть свого) погляду; див. ще навро́ки, пере́стріт.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 483.