подоро́жній (ж.подоро́жня) — той, хто перебуває в дорозі; той, хто подорожує, мандрує; здавна в народі до такої людини ставляться з великою повагою, як до бажано­го гостя; вважалося, прийняти по­дорожнього, нагріти води, щоб по­мити ноги, нагодувати й покласти спати — це обов’язок кожної по­рядної, гостинної людини; Т. Шев­ченко у «Наймичці» описує, що невістка Катерина помила ноги своїй збідованій подорожній, най­мичці Ганні; це відгомін стародав­ньої гостинності;див. ще гість 1, гости́нність.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 461.