Про УКРЛІТ.ORG

обман

обма́н = ома́на = обма́на

1) не­правдиві слова, вчинки, дії і т. ін.; невідповідність істині, те, чого не­має насправді; брехня; поряд з по­мстою, підступністю, насильством була і є головною основою край­нього індивідуалізму й клановості — як спосіб життя з усіма, хто не зі мною, не з мого роду чи пле­мені; «всяка неправда годиться, якщо вона тільки мені допоможе»; на цьому, зокрема, будується ідеологія підкорення, диктатури, мафії в найрізноманітніших їхніх про­явах, клановий характер суспіль­ного будівництва тощо;

2) = обду́­рювання — магічний засіб від не­чистої сили, хвороб та інших не­безпек; відомий у народі обман власної смерті, коли, наприклад, крутили ліжко, і смерть опинялася в головах; врешті людина, яка до цього вдавалася, розуміла немину­чість смерті (звідси нібито вислів: «Крути не крути, але треба поми­рати»); словесний обман був од­ним із засобів відганяння грозових хмар;

3) тільки ома́на — уживаєть­ся як персоніфікований образ не­правди, облуди. Прийшла омана та й обманула Івана (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 405-406.

вгору