нечи́стий (ж. нечи́ста) —

1) на­родна евфемізована назва надпри­родної істоти, що втілює в собі зло, — біса, чорта, сатани; зла (вража) сила, вражий син, вража мати; у сполученні: нечи́стий би його́ взяв — уживається як лихе побажання смерті кому-небудь; у народі вважається, що небезпечно згадувати, бо явиться, як у Г. Данилевського: «Тільки спом’янув нечистого, а він уже навперейми»;

2) нечи́стий [дух] див. дух 3;

3) не­чи́ста ма́ти — чортова (бісова) ма­ти; у сполученні: к нечи́стій ма́те­рі — вживається як лайка;

4) нечи́ста си́ла — злий дух; див. дух 3, ма́ра 2; вживається також як збірна назва лихих (злих) сил і як лайливий вираз, наприклад: «Де тебе но­сить нечиста сила?». Забила баки богомільній бабі нечиста сила (при­казка); Заспівають півні, нечис­та сила зслизне (Марко Вовчок);

5) нечи́сте мі́сце — місце, прокляте Богом або людьми (на ньому за­звичай або колись сталося вбив­ство, або хтось похований без спо­віді, або його облюбувала нечиста сила); тут не годиться перебува­ти, нічого робити, бо людину та­ку спіткає хвороба або й нагла смерть; не можна на такому місці будуватися, бо тим, хто там жити­ме, не буде спокою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 395-396.