неді́ля (зменшені — неді́ленька, неді́лечка, неді́лонька) —

1) назва сьомого дня тижня, загального дня відпочинку («Неділя — день виму­шеного безділля»); здавна святий день (саме на нього припадають великі престольні свята — Вели́кдень, Зеле́на неді́ля — див.); уособ­люється в образі гарної жінки: «Така хороша, як сонечко святеє — червона та ясна»; день весіль («Через день та й неділя, через хату та й весілля»); жартують — про ле­даря («Йому щодня неділя»), про хвальковиту людину («Од неділі до неділі, щоб усі люди погляділи»), про надмірне захоплення гулянка­ми («У неділю гоя, гоя, в понеді­лок головонько моя!»); вірять: «Прийде така неділя, що і в нас бу­де весілля» (тобто свято, радість, щастя); за народними уявлення­ми, неділя — це також дівчина-красуня із золотим волоссям; нею опікується саме Сонце, тому її на­зивали Со́нячною Па́нною; Бог че­рез неї велів людям у цей день не працювати (звідси етимологічно слово неділя означає «не діло», тобто «не робота»); традиційно ве­сілля завершується теж у неділю; за повір’ям, якщо молода дружина зачне у шлюбну ніч, то хлопчик має народитися у вівторок, а дів­чинка — в суботу; відрубане цього дня поліно навіть через сім років саме спалахне; за християнськими віруваннями, Христос воскрес та­кож у неділю, на Великдень; тяж­ким гріхом вважалася праця у не­ділю; в одній із пісень сонечко скаржиться Богу, що ґазди рано повставали і «в неділю рано дрова рубали, а ґаздині рано хустки зва­ляли»; за все це Господь обіцяє по­карати «на тамтім світі, на Страш­нім суді»; оскільки в неділю зав­жди служба Божа, де люди прича­щаються, заборонялося в цей день снідати, тому кажуть: «Співання в п’ятницю, а снідання в неділю ні­коли не минеться»; також спі­вають: «Ой гріх, синоньку, моя ди­тинко, В неділю снідати»; наро­джені в неділю — пристрасні, тому частіше нещасливі. Прибереться у неділю, та й пошкандибає у храм Божий (Т. Шевченко); Як неділя, то й сорочка біла (М. Номис); По­родила мене мати у святу неділю (А. Метлинський); у сполученнях: з неді́лі — з понеділка починаючи. А з неділі вже й Петра (Словник Грінченка); з [свято́ю] неді́лею [бу́дьте здоро́ві]! — уживається як традиційне привітання з нагоди свята, неробочого дня; про́ти неді́лі — напередодні неділі;

2) див. Ве́рбна неді́ля;

3) Свята́ (Зеле́на) неді́ля див. Трі́йця 2;

4) Сиропу́сна (Си́рна, Проще́на, Проща́льна, Дарна́) неді́ля — останній день Сиропусного (Сирного) тижня, Масниці, переддень Великого посту, коли, за християнською тради­цією, треба було просити проба­чення одне в одного за все заподі­яне протягом року, бо, як сказано в Біблії, «людям ви простите про-гріхи їхні, то простить і вам Ваш Небесний Отець. А коли ви не бу­дете людям прощати, то й Отець Ваш не простить вам прогріхів ва­ших»; день вигнання Адама та Єви з раю; вірники у зв’язку з цією по­дією вважають себе позбавленими раю, краси та радості первісного Божого творіння; вважають, що живуть у світі, наповненому гріхом та смертю, тому і чують слова Ісуса про піст та прощення; просити пробачення належало тричі, і три­чі почути у відповідь: «Бог прос­тить!»; просили також пробачення у померлих;

5) див. Збірна́ неді́ля;

6) Хрестопокло́нна неді́ля див. Хре́стя;

7) М’ясна́ неді́ля — неділя перед Масницею; за старим звича­єм, тесть ходив звати зятя «доїдати барана», тобто скуштувати востан­нє м’яса; останній день, коли пе­ред Масницею дозволялося їсти м’ясні страви; цей день називали також М’ясопу́стом (див.);

8) =(Клеча́льна (Клеча́на) неді́ля)= (див.);

9) Сві́тла неді́ля див. Великдень;

10) Хомина́ неді́ля див. Про́води 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 391-392.