на́ція — стійка спільнота людей, що приходить на зміну народності та утверджується на державниць­ких засадах; прикметник — націона́льний — який стосується нації, пов’язаний з її суспільно-політич­ною діяльністю, відображає її ха­рактер, особливості; також який належить даній країні або стосує­ться її народу; державний; націона́льна мо́ва — мова нації, що скла­лася на ґрунті мови тієї народно­сті, з якої розвинулася ця нація, сформувавшись, закріпилася в лі­тературі і стала літературною мо­вою етносу. Національна політика, школа, культура, гордість, акаде­мія, галерея; Національний театр, університет, банк, музей, парк, ха­рактер, інтерес.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 387.