наказни́й ге́тьман (війт) — в Україні XVII—XVIIIст. – особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (війта), на яку призначалась урядом або обиралася козацькою старшиною; заступник гетьмана в поході на час його відсутності: одержував гетьманські клейноди — бунчук і булаву. А мене послали на столицю З козаками Наказним гетьманом! (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 384.