коно́плі (зменшено-пестливе — конопе́льки) — однорічна трав’яниста рослина, зі стебел якої виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію; також виготовлене на прядиво волокно цієї рослини; пахкі, дурманливі, вони здавна мають сексуальне значення для чоловіків і жінок; високі, вони були й добрим сховищем, тому казали: «Лізь у коноплі» або «Вискочив (вирвався), як Василь (Пилип) з конопель»; останній вислів переосмислений на означення чогось несподіваного, неочікуваного, необдуманого; об’єкт каламбуру, нісенітниці: «Сім день конопель, а матірка три дні»; за сильний запах конопель вважали їх охоронним засобом від нечистої сили (підв’язувалися коноплиною на Івана Купала, тоді відьма нібито нічого не могла заподіяти); як чарівний засіб уживали конопляне сім’я; проти Андрія дівчата його сіяли з примовляннями-побажаннями вийти заміж; думки про шлюб і весілля пов’язуються з коноплями, коли співають весільну пісню при виході молодих з комори: «Та внадився журавель до бабиних конопель»; вимокання конопель у воді символізує в піснях важке життя одруженої в чужій родині: «Далась мене, моя мати, заміж молодою, як би тую конопельку в воду зеленою» або «Ой, як тяжко конопельці в сирій воді гнити, А ще тяжче молодиці на чужині жити»; разом з іншими травами коноплі святили на Маковія; новонародженого перев’язували ма́тіркою, ма́тками (жіночими коноплями), щоб у майбутньому мав багато дітей, бо якщо перев’язати пло́скінню, плоскуна́ми (чоловічими коноплями), то буде безплідним; для викликання дощу користувалися одноденним рушником, витканим з конопель; конопляний цвіт був оберегом від відьом, а конопляна нитка — від нечистої сили взагалі. Полю я конопельки, Дрібні, зелененькі (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 304-305.