Ки́ївська акаде́мія — перша вища школа в Україні та Східній Європі; започаткована 1632 р. внаслідок об’єднання Братської та Лаврської шкіл; після смерті її засновника П. Могили стала називатися Києво-Могилянською колегією; титул академії дістала 1701 p.; чисель­ність спудеїв (студентів) академії сягала до 2 тис; освіта світська; студенти вивчали слов’яно-руську (давню українську), церковносло­в’янську, польську, латинську, грецьку, староєврейську, німецьку та французьку мови, історію, гео­графію, математику, астрономію, катехізис, піїтику, риторику й діа­лектику (навчалися вмінню виго­лошувати промови й вести диспу­ти), філософію, богослов’я, пізні­ше природознавство й медицину; виховала багатьох відомих діячів культури й суспільного життя України, Росії, Білорусії, а також Болгарії, Валахії, Сербії, Греції, Молдови, Грузії, Польщі та ін.; за­крито у 1817 p., а в її приміщенні натомість відкрито спочатку ду­ховну семінарію, а в 1819 р. духов­ну академію.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 282-283.