зага́дка (зменшено-пестливі — за́га́донька, за́га́дочка) — короткий алегоричний опис подій, предме­тів, явищ, які треба впізнати, від­гадати; загадки — дуже важливий матеріал для пізнання світогляду народу; існують як самодостатній фольклорний жанр, напр.: «На ог­ні мокне, на воді сохне» (віск); «Животом пре, ногами тре, а то хоче, те й робить» (ткач); «Одну козу маю і ту щодня за хвіст піді­ймаю» (заслінка в печі); разом з тим вводилися як елементи інших фольклорних жанрів, зокрема до русальних, великодніх, купаль­ських та весільних пісень; наприк­лад, вміння розгадувати загадки рятує розумних дівчат від русалок: «Ти послухай мене, красна пан­ночко, загадаю тобі три загадочки: як угадаєш, до батька пущу, не вгадаєш, до себе візьму. Ой що росте без коріння? а що біжить без повода? а що цвіте без цвіту? (ка­мінь росте без коріння, вода бі­жить без повода, папороть цвіте без цвіту; панночка загадок не від­гадала, русалка панночку залоско­тала)»; пop. ще пісню про мудру дівчину-семилітку: «Ой ти, дівко-семилітко, Загадаю тобі сім зага­док, Одгадаєш — моя будеш, Не вгадаєш — дурна будеш: А що в’ється круг деревця? А що росте без коренця? А що цвіте без насін­ня? А що біжить без прогону? А що гріє без жарини? А що живе без дружини? А що грає, голос має? — Хміль в’ється круг деревця, Ка­мінь росте без кореньця, Верба цвіте без насіння, Вода біжить без прогону, Сонце гріє без жарини, Чернець живе без дружини, Скрипка грає, голос має»; загад­ки — яскравий приклад поетично­го самозародження. Така ваша за­гадка, що нема й розгадки (приказ­ка); Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить (М. Номис); Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пушу (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 231.