Ді́ва —
1) у дохристиянських віруваннях — богиня життя, Да́на (див.), Вели́ка Боги́ня (див.); у «Слові о полку Ігоревім» згадується в такому контексті: «Встала Обида в силах Дажьбога внука, вступи Дівою на землю Трояню»; Діва Обида на синьому морі плеще лебединими крилами; в ній деякі дослідники «Слова» вбачали навіть троянську Єлену;
2) (з малої літери; пестливі — ді́вонька, ді́вочка) — у книжному й народнопоетичному мовленні — ді́вчина; у сполученні: стара́ ді́ва — неодружена літня дівчина, перестарок. Вибрав діву,чорнобриву (А. Метлинський); Се діви чесні, непорочні, яким спідниці не дуло(І. Котляревський);
3) Ді́ва Марі́я = Непоро́чна Ді́ва див. Богома́тір, Пречи́ста;
4) одне із 12 сузір’їв зодіаку, відповідно його астрологічний знак (символ), що припадає на 23 серпня — 23 вересня; див. ще ді́вчина 4;
5) віщі́ ді́ви — міфічні істоти, що плавають у річкових або морських глибинах то лебідками, то рибками із золотою лускою; піймана і кинута на землю така рибка стає красною дівою, ясновидицею.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 185-186.