Пречи́ста —
1) = Пресвята́ [Ді́ва] — Богородиця, Матір Божа; також уживається як епітет Богоматері (Пречи́ста (Непоро́чна) Ді́ва Марі́я, Пречи́ста Ма́тір (Ма́ти) Бо́жа). Ой там ішла Пречистая, Пречистая Мати Божа (П. Чубинський);
2) народна назва трьох календарних християнських свят: (Пе́рша Пречи́ста — 15/28 серпня — день успіння (смерті) Богородиці, тому й має назву ще Успіння, тобто Матір Божа нібито заснула на якусь хвилину, а тоді, наче сон, скинула з себе мертвотність гробу, побачивши безсмертне життя і Господню славу; точної дати смерті Богородиці ніхто не знає, місця поховання теж; за традицією, все вказує на Єрусалим, на Сад Гетсиманський; Дру́га Пречи́ста — 8/21 вересня — день Різдва (народження) Богородиці; Тре́тя Пречи́ста — 21 листопада / 4 грудня — Введення в Храм Пресвятої Богородиці, або, в народі, Введення; з Першої Пречистої (пори закінчення жнив) починали сіяти, наставало «молоде» бабине літо, погода на яке віщувала й погоду на «старе» бабине літо, що наставало через два тижні; з Другої Пречистої (свята врожаю) можна було засилати сватів, звідки вислови: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста», «Як прийде Пречиста, стане дівка речиста»; зі святами пов’язують зміни в природі, — «Перша Пречиста жито засіває, Друга — дощем поливає, а Третя — снігом покриває», «Прийшла Перша Пречиста — одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста — взяла комара нечиста, а прийшла Третя Пречиста — стала діброва безлиста». Перва Пречиста любить паляничку м’якеньку, а Друга — сорочку біленьку (М. Номис); Як прийшла Пречиста — надворі чисто, як прийшла Покрова — на дворі голо (приказка); Внесе Пречиста — не винесе й нечиста (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 479.