дібро́ва (пестливі — дібрі́вка, дібрі́вонька, дібро́вонька) = дубро́ва (пестливе — дубро́вонька) — листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб (звідси назва); в народних піснях символізує дівчину: «Ой зелена дубровонько, чом не гориш, але куришся? Ой молода дівчинонько, чом не робиш, але журишся?»; суха або підпалена діброва — засватана дівчина, зелена діброва — дівчина на виданні; з дібровою пов’язані народні погодні прикмети, — «діброва взимку почорніла — на відлигу й бурю», «зашуміла дібровонька — на погодоньку». Пішов шелест по діброві. Шепчуть густі лози (Т. Шевченко); Ой ночують чумаченьки в степу край дороги, розпустили сірі воли по зеленій діброві (пісня); Шумить, гуде дібрівонька (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 185.