друг — відданий, вірний товариш, приятель; протилежне ворог; цінувався в народі часом вище, ніж кровний брат («Не так тії сто братів, як сто друзів»); у народнопісенній творчості — коханий чоловік, суджений, у весільних піснях — наречений. Ой піду я не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом (А. Метлинський); Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (весільна пісня); Без вірного друга великая туга (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 201-202.